ТУТ http://olko-snigur.livejournal.com/1102.html прохання помочі для онкохворої дівчинки, яка з батьками зараз на лікуванні в Києві. Допомогти може кожен, головне бажання і розуміння.

Вдімінне завершення тижня. Буду. Рекомендую

першою було побачити черепаху альму, яку я цього року побачив)

Як швидко біжить час!!! Всього повно і багато, шо капець!Якби так швидко і багато накопичувалися мої знання, я б уже певне був мінімум доцентом :)

Левку - ти загонисте чувідло і тупий чмошнік!!! Так і знай! Приїжджай на святкування 10 братства! Гад!Згадують тебе часто....

http://www.stalkers.ru/?a=analiz_nick&word - розшифрує будь-який нік)))


B.O.G.O.D.A.R.: Biomechanical Organism Generated for Online Destruction and Accurate Repair - я. бійтесь!

В суботу відбувся нарешті! день малюка... Всі не навантажені малюки прийшли на вітання їх своїми братчиками). Започаткувалася нова традиція - роздавали молоко). Було знайомство,весело, одним словом трохи побавилися. Дякуєм всім хто прийшов і організовував.
Слава Бобану!

Цього літа, їдучи допомагати дідусеві з бабусею в село взяв із собою Жадана «Капітал». Побачивш цю книженцію із знаками «серпа і молота» та в червоній розкрасці дідусь поспитався чи це бува не Маркс із його «Капітал»ом. Потім була його цікава недовга, через розуміння лише в загальних рисах ідею та зміст Марксових «заповідей». Але сам факт цього порівняння двох надбань моїм дідусем переніс мене в минуле, яке виявилося спогадами про відвідування «Купідона» та безпосереднього змісту книги.
Обстановка «Купідону», де я був вперше, була такою, якою і повинна бути в приміщенні, де не те що не має вільних місць, а бажаючі заповнили повністю весь зал включно до входу, яке починається східцями… При вході я ледве не наткнувся на тітоньку в білій блузочці, в окулярах в стилі «вчительки перших класів», яка прям переді мною висловила комусь своє чи то захоплення, чи то незадоволення словом «Б**ть»!.( В подальшому мені стало зрозуміло, що ця вчителька – Ірена Карпа). Зал гудів розмовами і пересміхуваннями глядачів, які чекали початку презентації нової книги Жадана «Капітал». Далі були півтори години незабутніх, як на мене, вражень від перформансу із суміші модераторства Покальчука, віршів Жадана, живого діалогу «Преподобний Джонсон-і-Джонсон», запитаннями від залу, попиванням коньяку та просто позитивною обстановкою. Враховуючи, що на той момент я не читав ще жодного із творів чи то віршів, в мене по ходу сторилося перше повноцінне наочне враження про автора від нього самого, а також і про вірші, які по ходу тримають мене під враженням і до цього періоду.
На сьогодні ознайомлений вже з всіма творами письменника хочу відзначити їхню контрастність в контексті переходу совок - сучасність, багато сюжетних ліній непересічних персонажів, достатній спектр тем, які і мотивують пподальше читання даного автора. Якщо у Винниченка читання історії не обходилося без брому, то читання історій Жадана не обходиться без гумору, приколів і головне стьобу. В цьому вбачаю філігранність автора у відношенні як до того, шо він пише, так і до сучасного читача. На презентації досить мала кількість часу була надана «піару» самої книги, взагалі не було дано ніякої преамбули щодо пояснень виненкненню того, чого всі по суті і зібралися. Чому так? Чому «Капітал»? Чому збірка саме тоді? Моя думка шодо цього – черговий стьоб над заідеологізованої та безальтернативної головної праці для всього совкового суспільства на довгий період, зібрання найкращого з написанням в лапках і без лапок, певний рубіж досліджень та переживань.
Щодо думок Жадан – анархіст, йому всьо пох і він пише як попре - щиро сміюся, бо притримуюся думки, що в нас час всі хто відносить себе до всяких анархістів, імперіалістів, фашистів є лише способом оригінальності та можливістю бути іншим ніж всі, адже тепер нікого не здивуєш ні трьома вищими освітами, ні їхньою взагалі відсутністю. У своїх книгих Жадан описує різні способи життя, які представляє сюжетними лініями персонажів наділених тогочасним стьобом, який суто мене взиває до протесту: суспільству, владі, релігії, сусідам, знайомим та «знайомим»…
Можливо багато хто цей протест буде бачити, як постійні запої та п”янки, безкінечний пошук себе, а насправді ще більша втрата, деградація особистості, мітинги з транспарантами та масками, які в кінці кінців НІЧОГО НЕ ЗМІНЮЮТЬ ВЗАГАЛІ, або хоча б БІЛЬШОЮ МІРОЮ.
Найбільшим протестом на сьогоднішній день - це не протестувати йому.Ходити на роботу, жити чесно, бути моральним, робити добро не тіки собі, але й іншим...
п.с. "Мои сочинения неудачны. Я не сказал ни всего, что хотел, ни так, как я этого хотел. Думаю, будущее опровергнет многие мои суждения; надеюсь, некоторые из них выдержат испытание, но во всяком случае История не спеша движется к пониманию человека человеком..." (с)Жан-Поль Сартр
Из предсмертной беседы Сартра со своим секретарем

га???????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????

На вихідних побував на перегляді двох мистецьких творіннях: у Флоренції ( кінотеатр на Троєщині) та театрі Франка "Приїзд літньої пані". Шо то, шо то виявилося фігньою( . Хоча рулить сама атмосфера та спілкування з оточуючими. Щодо фільму то був впевнений, що лажа рідкісна, але як кажуть - надія.... До речі, при спілкуванні з однією полячкою, яка приїжджала до нас на економічний форум в Могилу дізнався одну цікаву річ. Вони розділяють два способи походу в кінотеатр. Перший називається ходити в кінотеатр, що обов"язково має по собі наслідок брати в кіно дівчину,а другий - ходити на фільм, що означає йти самому і всю свою увагу надавати безпосередньо фільму. Як на мене розумно, правда?.
І ще приїжджали у Франка львівська трупа, яка робила постановку "приїзд літньої пані". Ну акторська гра на 4 з +, а от п"єса не дуже сподобалася. Не знайшов я там якихось питань, які меен хвилюють, якось "мертво" було та не актуально.По суті сподобається думаю тим, які і ведуться на психологію більше, а ніж на відчуття, сарказам, іронію, одним словом все те, що називається почуттями.
Вже давно хочу сходити на таку штуку, як нічні сеанси в якийсь кінотеатр. Якось не вдається ніяк. Думаю, якщо будуть бажаючі здійснити такий же досвід, буду радий скласти компанію...
Сі ю.

Кожен хороший фільм неодмінно залишає по собі слід. Є фільми, що зразу ж хочеться подивитися їх ще раз ( не варто - задоволення не буде те ж ), є ті, які при закінченні не хочеш шоб закінчувлися.
На першому курсі передивився весь фтп нашої общаги. Були ночі, де вбивали по 6 - 7 фільмів за ніч....Тому експіріенс є досить великим ( вимірюється терабайтами =) )... Спокусник. Преглядаю десь в шосте. Цікавий фільм. Як історик ( з пивом чи без пива завжди розцінюю "декорації"). Жирний фільмець..... Хто не бачив рекомендую. Я потім навіть нік собі часто юзав Рочестер ( той що Джон Уілмот, другий Граф Рочестер..... Карл 2 ( 1660 р) думав, що граф Рочестер прославить його, як Шекспір королеву.... але не тут то було :)

Якщо чесно - не люблю вибирати.Взагалі психологи кажуть, що вибір це своєрідний шок.( як наслідок рекомендується не ставити перед вибором дітей.) Я от остаточно сьогодні втратив віру у свою впевненісь щодо правльного вибору, якшо це можна так назвати.Пасивним ( тобто не йти на вибори чи голосувати проти всіх) я ніколи не був, а от інтуїція чи здорове розуміння ситуації явно з цього приводу мене ігнорують. Від дідуся, який зі сльозами на очах сприймає будь-які позитивні "кроки" влади до демократії та "націоналізації" країни навчився не бути тим же пасивним, щодо політики і життя народу, а чи то пак людей, що мене оточують. Від Києва навчився не сприймати все в серйоз, вважаючи що "правда" і так неВипливе. Від Революції і Ющенка отримав великі надії і наказ про отримання Президенської стипендії, а згодом і повне ігнорування цього наказу і врешті не виплати її ні мені, ні людям, що мали отримувати її зі мною.Хоча любязно дали знати, що гроші виділені і є на руках в окремої структури. Я не претендую ні на що від держави, і не жаліюся на неї, бо притримуюся наївної думки, що спершу ти повинен шось зробити державі, а вже потім вона тобі... але нашо цього СТЬОБУ над людьми? Я тупо в шоці від того всього, що твориться в цій нашій "історії України" і від самого факту, що шоб ти не робив - нічого не зміниться.( думаю навіть, якшо облити себе бензином і підпалити на майдані із відчайдушності, про те, що зараз твориться, це ЗМІНИЛО б лише рейтинги бульварних газеток, якшо б вони першими це зафоткали і опублікували... ). Винниченко казав, що цю історію неможливо читати без брому....; я от думаю тут її не можливо читати без стану сильного алкогольного сп"яніння, або якогось іншого, байдуже якого, але так, щоб твій стан дозволяв тобі сприймати це все крізь призму далекості і байдужості до того, що ти читаєш...
******
Мене дратують всі ці лозунги і наклейки з передвиборчими мармизами політиків, дратують біг-борди, на які вже навіть не смішно дивитися( Досить дурити народ і т.д.), дратують ці дурні реклами де кожен обливає один одного брудом. От в період виборів я хотів би жити в Штатах( як це не смішно звучить). Бо тоді мені було б по перше байдуже хто б там виграв, а хто програв; по-друге я б посміявся до схочу із тих спічів і передвиборчих програм. Там якось то все весело проходить, всі сміються, всі не забувають казати "Мир у всьому світі", а потім зразу будувати плани яким чином бомбити Ірак чи Іран, чи ще якусь країну, яку вони вичитали на глобусі.
У нас же - ні. У нас вибори - як Новий Рік.Політики( Діди Морози ті хто виграли, які розносять дарунки тим політикам, які програли, шоб не сильно ображалися) радіють і пють пивас цілими ночами перед важкими трудовими переїздами по населених пунктах, щоб відкрити очі народу за кого все таки варто зробити свій вибір.( Народ правда на цей Новий рік виступає в ролі оленів, які втомилисяя і дзвонячи в дзвоники на шиї йдуть до того Діда Мороза, який дав більшу охапку зеленої пахучої соковитої трави, знаючи, що ця трава буде лише даватися протягом періоду Нового Року, на наступний день "Діди Морози" не те, що забудуть давати можливості існувати мирним терплячим тваринам, а будуть експлуатувати їх , щоб знали....) Принюхайтесь..... Чуєте в повітрі запах "Олів"є"? от і я кажу."Починається свято", як із реклами кока-коли..
Я так зрозумів, що самі перші вибори були, як початок служби в армії - народ дав себе заставити прати брудні носки тоді, а тому поставив на собі штам, як такого, шо не може за себе постояти, дає вішати на себе ярмо, не може згуртуватися і дати тягла всім хто попадеться під руку.
Як мене ДІСТАЛИ ці передвиборічі промови. Ну прям як з анекдоту:
"Із стодоли вилазить жирний щур.В одній руці в нього слоїк сметани, а в другій кусок солонини. Він підходить до пастки, на якій насаджений маленький зацвилий шматок сиру, обережно переступає пастку і зі словами "ну прямо, як діти" йде собі далі."
Де Щур - то політики,а ті хто ставив капкани, люди, які думають, що шось змінять.Я не песиміст. Я не опускаю руки.Я не говорю, що все що б не робили не дасть своїх плодів, не хочу так навіть думати, але скіки можна шоб вибори були виклчно можливістю заробітку, для її громадян?)
Ех, залишається працювати над собою. Єдина можливість побачити ше більші руїни, ніж в країні.:)Мда, а от за кого голосувати, щоб сталося чудо і стало жити краще і веселіше... Сердючка?!

здер з чужого поста, але нічо. не моє, не жалко:)))

Итак! Вот аватор, который больше всего Вам подходит! Можете пользоваться))))

Грустный, печальный, немного мрачноватый аватор... но вам-то нравицца?!

Пройти тест

Я подарую (або надішлю) подарунок, зроблений власноруч, першим трьом френдам, що лишать комент під цим записом. (не пізніше ніж за три місяці)
Єдина умова: ви маєте лишити в своєму щоденнику такий самий запис. і виконати його умови, звичайно.

от і розпочався недільний ранок числа 23 вересня 2007 року... Вірніше давно закінчився, а я із командою 228 вже другий раз ранок просипаю...( в смислі третій, в пятницю теж прокинувся о 15. ** ). І як каже мій знайомий компютерщик, який до речі не виходів на вулицю і не зявлявся в Могилі вже цілий тиждень "Я іпав таку жізнь".От я по суті теж таке казав всі три рази коли прокидався з вертольотами в голові десь далеко поплудні, а толку, як з козла молока. Але. В мене є шанс. Завтра понеділок..... шо всвоєму роді може багато змінити.( таких понеділків за 3 роки було аж надто багато, шоб далі ігнорувати цей шанс.)
По суті причиною недосипання явлються досить непогані речі - фільми, спілкування, стьоби, вар! ( ланковики зрозуміють).
Дуже вже багато назбиралося тем для дискусій.Дискусій, як із суспільством, так і з власним Я, яке сука буває таким різним, шо не встигаєш за ним вслідкувати.Але враховуючи одну думку, яку прочитав на якомусь із форумів ( випадково!, шукаючи якусь інфу) - спорити на форумі, це теж саме, що брати участь в параолімпіаді: вигарв ти чи програв ти все одно тормоз. :Р

Сьогодні хотіли йти на Львівську площу. Не вийшло. Снився Бобан, "Галерея смаку", і ше шось не пам"ятаю... ех ладно хоч поїли добре, роздумуючи над життям виплила формула, як тут не покаятися, лише Бог може з сну розтормосати.Ех, шо правда, то правда.

- по вечорам дивимся серіал "Есенин". Я, Пересвіт і ше одна Перосона, яку не називаю суто з політичних поглядів. Ги-ги. Не знаю, але це єдиний шанс наблизитись до інтелігенського куска кімнати і його мешкаця, нашого руммейда макса. Хоча ні.Не єдиний,ше можна почати вчитися :). Лан "до скорого", як кажуть...

п.с. вітання всім кого знаю.змінюватися і залишатися собою - імхо формула успіху.